Я скуштував пастел на бразильському ринку

До Бразилії я чомусь уявляв вуличну їжу зовсім інакше. Мені здавалося, що на ринку обов'язково потрібно шукати щось незвичайне - екзотичні фрукти, м'ясо на грилі або страви, про які я раніше навіть не чув. А потім я побачив невеликий кіоск із гарячими пастелями і вирішив спробувати те, що тут їдять цілком звичайним чином.

Пастел - це тонке хрустке тісто з начинкою всередині, яке смажать у гарячій олії. На бразильських ринках і ярмарках його часто беруть разом із холодним caldo de cana - свіжим соком цукрової тростини.

Я навіть не знав, який вибрати

Біля кіоску вже стояло кілька людей. Переді мною лежали великі золотисті пастелі, а поруч було меню з різними начинками. Були варіанти з м'ясом, сиром, пальмітою та іншими добавками.

Я вибрав найпростіший варіант із м'ясом. Поки його готували, я спостерігав за процесом. Тісто швидко опустили в гарячу олію, і через кілька хвилин переді мною опинився величезний хрусткий конверт.

Перше враження - він справді дуже хрусткий. Настільки, що перший укус супроводжувався характерним тріском, а кілька крихт одразу впали на тарілку.

Але найцікавіше було всередині. Начинки виявилося достатньо багато, м'ясо було добре приправлене, а тонке тісто не перебивало смак. Я очікував звичайну смажену закуску, а отримав цілком серйозний перекус.

Потім я зрозумів, навіщо потрібен caldo de cana

Після першого пастеля мені запропонували спробувати caldo de cana. До цього я ніколи його не пив і спочатку взагалі не уявляв, яким він буде на смак.

Сік виявився дуже солодким і холодним. Після гарячого й досить солоного пастеля поєднання працювало несподівано добре. Вийшов майже ідеальний баланс протилежностей: хрустке і м'яке, гаряче і холодне, солоне і солодке.

Я сидів із пластиковим стаканом соку і дивився, як навколо тривало звичайне життя ринку. Хтось купував овочі, хтось розмовляв із продавцями, поруч готували наступну партію їжі. Ніякої спеціальної атмосфери для туристів тут не створювали - і саме тому мені все це сподобалося.

Виявилося, найцікавіше було не в самому пастелі

Коли я закінчив, то зрозумів, що найбільше мені запам'ятався навіть не смак. Мені сподобалося саме відчуття.

Ти просто приходиш на ринок, вибираєш їжу, яку раніше ніколи не пробував, сідаєш серед місцевих і кілька хвилин спостерігаєш за містом. Ніяких красивих ресторанів, складної подачі та довгого меню.

Пастел виявився саме тією їжею, яку я хотів знайти в Бразилії, хоча спочатку навіть не шукав її. Проста, гаряча, хрустка і дуже зрозуміла.

Тепер, якщо я знову опинюся на бразильському ринку, я точно не проходитиму повз кіоск із пастелями. Тільки наступного разу, мабуть, спробую іншу начинку.