День 10. Останній ранок в Італії
В останній день я спеціально нічого серйозного не планувала. Мені хотілося спокійно поснідати, пройтися по знайомих вулицях, ще раз подивитися на Венецію і просто посидіти де-небудь з кавою, не перевіряючи кожні п'ять хвилин Час відправлення. Після 10 днів постійних переміщень такий повільний фінал виявився саме тим, що було потрібно насправді. Я йшла вулицями і згадувала початок поїздки, коли тільки приїхала в Рим і ще не знала, скільки всього встигну побачити. За ці дні я встигла пожити в трьох абсолютно різних містах, кілька разів заблукати, втомитися від власної валізи, з'їсти набагато більше пасти, ніж планувала, і зробити таку кількість фотографій, що потім довелося розбиратися з пам'яттю телефону. Міст Святого Ангела Додому я їхала з відчуттям, що десять днів – це одночасно багато і зовсім мало. Багато, тому що за цей час можна побачити Рим, Флоренцію і Венецію, відчути різницю між ними і отримати справжнє уявлення про подорож по Італії, а мало – тому що варто тільки подивитися на карту, як стає зрозуміло, скільки ще залишилося за межами цього маршруту. Що я б змінила в маршруті зараз Якби я знову планувала поїздку в Італію на десять днів, я б залишила приблизно той же принцип: кілька міст, нормальна кількість часу в кожному і мінімум безглуздих переїздів. Мені набагато приємніше провести три дні в одному місці, встигнути погуляти вранці, вдень і ввечері, побачити місто не тільки з туристичного боку і залишити собі час на випадкові відкриття, ніж кожен день прокидатися з думкою, що сьогодні знову потрібно кудись їхати. Мій маршрут вийшов таким: Рим - 3 дні, Флоренція – 3 дні, Венеція – 3 дні і ще один день на переїзди і спокійне завершення подорожі. Звичайно, це далеко не вся Італія, і я прекрасно розумію, що за межами цього маршруту залишилася величезна кількість місць, куди я тепер теж хочу потрапити: Тоскана, маленькі містечка, узбережжя, південь країни і безліч місць, які я раніше навіть не розглядала. І, напевно, саме це мені подобається в подорожах найбільше. Хороша поїздка закінчується не тоді, коли ти поставила галочки навпроти всіх пам'яток, а тоді, коли повертаєшся додому і через пару днів починаєш знову дивитися фотографії, згадувати випадкові вулиці, смак вечері і який-небудь абсолютно звичайний вечірній вигляд. Після моєї Італії у мене залишилося саме таке відчуття: я не «подивилася Італію за десять днів», я просто познайомилася з нею, а знайомство виявилося настільки приємним, що тепер хочеться продовження.
Читати далі →
