Петергоф – палацово-парковий ансамбль на південному березі Фінської затоки, приблизно за 30 кілометрів на захід від центру Санкт-Петербурга. Його часто називають російським Версалем завдяки розкішним палацам, регулярним садам, каскадам і численним фонтанам. Водночас Петергоф має власний архітектурний характер і унікальну систему водопостачання, яка забезпечує роботу багатьох фонтанів без звичайних насосів.
Резиденцію створювали як парадну літню резиденцію російських імператорів. Сьогодні це великий музей-заповідник із палацами, парками, історичними павільйонами, скульптурами та інженерними спорудами.
Історія Петергофа
Перша документальна згадка про Петергоф датується 1705 роком. Назва походить від голландського вислову, що означає «двір Петра». Ідея створення резиденції належала Петру I, який прагнув облаштувати на узбережжі Балтійського моря представницький палацовий ансамбль після здобуття Росією виходу до Балтики під час Північної війни.
Будівництво розпочалося 1714 року. Петро I особисто брав участь у плануванні, залишав малюнки та виправлення на кресленнях. У проєктуванні працювали Йоганн Фрідріх Браунштейн, Жан-Батіст Леблон і Нікколо Мікетті. Пізніше важливу роль у формуванні барокового вигляду ансамблю відіграв Франческо Бартоломео Растреллі. Урочистий показ резиденції відбувся 15 серпня 1723 року.
Великий палац
Великий Петергофський палац є архітектурною домінантою ансамблю. Його фасад простягається майже на 300 метрів над Нижнім парком, поєднуючи Верхній сад, каскади, алеї та фонтани. Спочатку тут стояла невелика двоповерхова будівля, відома як Верхні палати. У середині XVIII століття імператриця Єлизавета Петрівна доручила Растреллі масштабну перебудову.
Палац набув характерних рис російського бароко: виразного фасаду, парадних сходів, позолоченого декору та розкішних інтер'єрів. Усередині розташовані парадні зали, галереї та вітальні, зокрема Танцювальна, Чесменська й Тронна зали. Їх прикрашають ліпнина, дзеркала, живописні плафони, різьблення та художній паркет.
Великий каскад і фонтан «Самсон»
Великий каскад розташований перед південним фасадом палацу та спускається до Морського каналу. Він складається з водних сходів, скульптур, позолочених фігур і декоративних чаш. У центрі композиції розташований фонтан «Самсон, що роздирає пащу лева». Біблійного героя традиційно трактують як символ військової могутності Росії та перемоги у Північній війні.
Оригінальну скульптуру втратили під час Другої світової війни. Сучасну композицію відновили за фотографіями й архівними матеріалами, а фонтан урочисто відкрили 1947 року. Морський канал створює перспективу від каскаду до Фінської затоки, об'єднуючи палац, воду й морський горизонт.
Фонтани та Нижній парк
Фонтани Петергофа відомі не лише декором, а й інженерною системою. Історичне водопостачання використовує перепад висот і подачу води з віддалених водойм, завдяки чому багато фонтанів працюють самопливом. У Нижньому парку площею близько 102,5 гектара можна побачити «Римські фонтани», «Піраміду», каскад «Золота гора», фонтани «Адам» і «Єва», «Чаші» та фонтани-жарти, які несподівано оббризкували придворних водою.
Парк створено за принципами регулярного французького саду: прямі алеї, симетрія, геометричні композиції та продумані перспективи. Його центральна частина, район Марлі та східна частина біля Монплезира об'єднані системою прогулянкових маршрутів.
Верхній сад, Монплезир і Марлі
Верхній сад займає близько 15 гектарів і розташований перед Великим палацом. За часів Петра I він мав і господарське призначення: тут вирощували овочі, фрукти, зелень і лікарські рослини, а ставки служили резервуарами для фонтанів.
Монплезир, назва якого перекладається як «моє задоволення», був улюбленим палацом Петра I. Він розташований поблизу Фінської затоки й відрізняється камерними розмірами. Палац Марлі в західній частині Нижнього парку створили за зразком невеликих заміських резиденцій європейських монархів. Серед інших об'єктів варто відвідати павільйон «Ермітаж», призначений для приватних придворних обідів і зустрічей.
Руйнування та відновлення
Після революції 1917 року Петергоф став державним музейним комплексом. У 1918 році у Великому палаці відбулася перша екскурсія для робітників. Під час Другої світової війни палаци, скульптури та парки зазнали катастрофічних руйнувань. Після звільнення території 1944 року розпочалося масштабне відновлення. Фонтан «Самсон» відкрили 1947 року, а до 1958 року було відновлено будівлю Великого палацу. Реставрація спиралася на архіви, фотографії та збережені фрагменти декору.
Спадщина ЮНЕСКО
У 1990 році Петергоф увійшов до списку Світової спадщини ЮНЕСКО у складі об'єкта «Історичний центр Санкт-Петербурга та пов'язані з ним групи пам'яток». Ансамбль має міжнародне значення завдяки архітектурі імператорських резиденцій, історичному плануванню, скульптурі та садово-парковому мистецтву.
Як дістатися та коли відвідати
Петергоф розташований у Петродворцовому районі Санкт-Петербурга. Сюди можна доїхати електричкою від Балтійського вокзалу до станції Новий Петергоф, а потім автобусом або пішки. Також курсують автобуси й маршрутні таксі від станцій метро. У сезон навігації до Нижнього парку ходять швидкісні судна «Метеор» із центру міста.
Для знайомства з основними пам'ятками варто виділити цілий день. Найбільше відвідувачів приїжджає в період роботи фонтанів навесні, влітку та на початку осені. Узимку частина парків і музейних об'єктів працює за окремим графіком. Перед поїздкою потрібно перевірити актуальні години роботи, квитки та дати запуску фонтанів на офіційному сайті.
Петергоф – це не просто колекція палаців і фонтанів, а цілісний історичний ансамбль, у якому поєдналися імператорські задуми, європейські художні традиції, інженерні рішення та масштабна реставрація культурної спадщини.
Галерея
