Національний парк Едуардо Авароа – одна з найнезвичайніших природних територій Болівії, розташована на південному заході країни, у департаменті Потосі, неподалік кордонів із Чилі та Аргентиною. Офіційна назва охоронюваної території – Національний заповідник андської фауни Едуардо Авароа. Він лежить у високогір'ї Анд, де суворі пустелі сусідять із солоними озерами, вулканами, гарячими джерелами та геотермальними полями.
Заповідник охоплює велику територію на висоті кількох тисяч метрів над рівнем моря. Тут можна побачити майже позаземні пейзажі: червону воду лагун, білі мінеральні відкладення, скелі химерної форми та фумароли, що випускають пару. Це один із найвідоміших напрямків для подорожей південним заходом Болівії, який часто включають до багатоденних маршрутів з Уюні.
Лагуна Колорада
Головна пам'ятка заповідника – Лагуна Колорада, або Червона лагуна. Її вода набуває червонуватих і цегляних відтінків завдяки поєднанню мінеральних відкладень, мікроскопічних організмів та освітлення. На поверхні виділяються світлі острівці й смуги солей та бури, що контрастують із червоною водою і блакитним небом.
Лагуна є важливим місцем проживання та розмноження андських птахів, особливо фламінго. Тут можна спостерігати андського фламінго, фламінго Джеймса та чилійського фламінго. Кількість птахів залежить від сезону й стану водойми. Спостерігати за ними найкраще з оглядових майданчиків, не наближаючись до колоній.
Лагуна Верде та вулкан Ліканкабур
На півдні заповідника розташована Лагуна Верде, відома зеленими й бірюзовими відтінками води. Вона лежить біля підніжжя вулкана Ліканкабур, конус якого височіє над пустельним ландшафтом. Колір озера залежить від вітру, освітлення та руху мінеральних частинок у воді: поверхня може бути приглушено-бірюзовою або насичено смарагдовою.
Поруч розташована Лагуна Бланка зі світлим, майже білуватим кольором. Разом ці озера та вулкан утворюють один із найвідоміших краєвидів болівійських Анд. Вода Лагуни Верде містить високу концентрацію розчинених мінералів і не придатна для пиття чи купання.
Гейзери Соль-де-Маньяна
Соль-де-Маньяна – геотермальне поле з фумаролами, грязьовими котлами та ділянками, де з тріщин землі піднімається пара. Воно розташоване приблизно на висоті 4 800–5 000 метрів над рівнем моря. Запах сірки, кипляча грязь і хмари пари створюють враження активних вулканічних процесів під поверхнею.
Місце особливо вражає холодними ранками, коли пара добре помітна в гірському повітрі. Поверхня тут нестабільна, а деякі ділянки дуже гарячі. Необхідно триматися на безпечній відстані від отворів і грязьових котлів, не сходити з маршруту та виконувати вказівки гіда.
Кам'яне дерево та пустеля Силолі
Пустеля Силолі відома незвичайними скельними утвореннями. Серед них виділяється Арболь-де-П'єдра – Кам'яне дерево. Окрема скеля нагадує дерево з широкою кроною та вузькою основою. Її форму створили вітер і пісок, які поступово руйнували м'якші частини вулканічної породи.
Кам'яне дерево стало одним із найвідоміших об'єктів для фотографування в регіоні. Навколо простягається суха високогірна пустеля з піщаними ділянками, кам'янистими рівнинами та горами на горизонті. Не слід підійматися на крихкі скелі або залишати сміття.
Долина Далі та вулканічні ландшафти
Долина Далі отримала назву завдяки пейзажам, що нагадують сюрреалістичні картини Сальвадора Далі. Серед піщаних рівнин розкидані окремі скелі, які незвично виглядають на тлі відкритого простору. Палітра землі змінюється від охристих і золотистих тонів до сірого та червонуватого.
Поблизу заповідника розташовані вулкани й гірські масиви, що формують характерний рельєф південного заходу Болівії. Високогірні озера, лавові породи та геотермальні джерела свідчать про складну геологічну історію регіону. Погода може швидко змінюватися, тому потрібно бути готовим до сильного вітру, снігу та різкого похолодання.
Термальні джерела Полкес
Термальні джерела Полкес розташовані поруч із солоною лагуною Чальвірі. Геотермальне тепло нагріває природні басейни, у яких мандрівники можуть ненадовго зігрітися після поїздки холодним високогір'ям. На тлі гір і лагуни гаряча вода контрастує з прохолодним пустельним повітрям.
Умови відвідування та доступність купання можуть змінюватися, тому варто заздалегідь уточнити правила. Не слід довго залишатися в гарячій воді або купатися за поганого самопочуття, особливо на великій висоті.
Тваринний і рослинний світ
Попри холод, сухість і нестачу кисню, заповідник є домівкою для тварин, пристосованих до екстремальних умов Анд. Тут живуть кілька видів фламінго, вікунії, андські лисиці, віскачі та різні водоплавні птахи. Рослинність представлена низькими кущами, жорсткими травами та видами, здатними витримувати сильні вітри й морози.
Заповідник створили, зокрема, для охорони андської фауни та місць розмноження фламінго. Не можна годувати птахів, переслідувати тварин заради фотографій, виїжджати за межі дозволених маршрутів або збирати рослини.
Як дістатися до заповідника
Найпоширеніший спосіб відвідати Едуардо Авароа – багатоденна поїздка на повнопривідному автомобілі з Уюні. Маршрут часто охоплює солончак Уюні, високогірні лагуни, пустелю Силолі, Кам'яне дерево, гейзери Соль-де-Маньяна та Лагуну Верде. Інші варіанти організовують із Тупіси або району Сан-Педро-де-Атакама в Чилі.
У заповіднику великі відстані, мало населених пунктів і обмежена інфраструктура. Перед виїздом потрібно перевірити стан доріг, погоду, правила доступу та вимоги перетину кордону. Після сильних снігопадів окремі маршрути можуть тимчасово закриватися.
Коли краще приїжджати
У сухий сезон, зазвичай із травня до жовтня, опадів менше, а дороги часто перебувають у кращому стані. Водночас ночі можуть бути морозними, а вдень бувають сильний вітер та інтенсивне сонячне випромінювання. У сезон дощів, приблизно з грудня до березня, пейзажі й відображення на озерах змінюються, але пересування може ускладнюватися через опади.
Висота та підготовка до подорожі
Більшість популярних зупинок розташована вище 4 000 метрів над рівнем моря. Розріджене повітря може спричинити головний біль, нудоту, слабкість, запаморочення та задишку. Бажано заздалегідь акліматизуватися на меншій висоті, рухатися повільно, пити воду та уникати надмірних навантажень.
Візьміть теплий багатошаровий одяг, вітрівку, рукавички, головний убір, сонцезахисні окуляри, крем від сонця та зручне взуття. Також стануть у пригоді вода, перекус, готівка й необхідні ліки. За серйозних симптомів гірської хвороби слід припинити підйом і звернутися по медичну допомогу.
Правила відвідування та охорона природи
Едуардо Авароа – охоронювана природна територія. Не залишайте сміття, не забирайте каміння й мінерали, не сходьте з дозволених маршрутів і не наближайтеся до диких тварин. У геотермальних районах особливо важливо триматися подалі від гарячих джерел, тріщин і грязьових котлів.
Організований маршрут південним заходом Болівії дає змогу побачити червоні й зелені озера, фламінго, пустельні скелі та геотермальні явища за одну подорож. Поєднання високогірної природи, незвичайних кольорів і суворого клімату робить заповідник Едуардо Авароа одним із найпам'ятніших місць країни.
Галерея
