Сієнський собор, також відомий як Дуомо в Сієні, - величний кафедральний храм, присвячений Вознесінню Діви Марії. Він розташований в історичному центрі Сієни в Тоскані та вважається одним із найвизначніших пам'яток середньовічної Італії. Чорно-білі мармурові смуги, пишно оздоблений фасад, скульптури та унікальна мозаїчна підлога зробили його архітектурним символом міста.
Історія Сієнського собору
Будівництво нинішнього собору розпочалося в Середньовіччі, а головні етапи припали на XII-XIV століття. Храм споруджували в період розквіту Сієнської республіки, коли місто змагалося з Флоренцією за політичний та економічний вплив. Собор мав демонструвати багатство Сієни, її релігійне значення та майстерність місцевих будівничих. У 1179 році собор освятили, хоча будівельні й оздоблювальні роботи тривали надалі.
Наприкінці XIII століття важливу роль у формуванні вигляду храму відіграв архітектор і скульптор Джованні Пізано. Він керував роботами над нижньою частиною фасаду та прикрасив її численними скульптурами. Протягом наступних десятиліть продовжували оформлювати інтер'єр, споруджувати купол і створювати художнє оздоблення.
У 1339 році влада Сієни задумала значно розширити собор, перетворивши існуючу будівлю на частину набагато грандіознішого храму. Проте епідемія чуми 1348 року, фінансові труднощі та технічні проблеми завадили завершити проєкт. Залишки незакінченої прибудови сьогодні відомі як фасад Нового собору.
Фасад та архітектура
Сієнський собор є видатним зразком романсько-готичної архітектури. Його фасад облицьований білим мармуром із червонуватими й зеленуватими прожилками. Нижню частину наприкінці XIII століття оформлював Джованні Пізано, а верхню на початку XIV століття проєктував Камайно ді Крешентіно. Скульптури, арки, башточки, пінаклі та три загострені фронтони створюють складну вертикальну композицію.
Особливо виразні три портали з різьбленими колонами та скульптурними деталями. Над ними розміщені статуї релігійних персонажів. Велике кругле вікно-троянда оточене готичними нішами, а три золотисті мозаїки прикрашають фронтони. Частину оригінальних фасадних скульптур замінили копіями, а справжні твори зберігають у музеях.
Купол і дзвіниця
Над центральною частиною собору височіє купол із багатобарвним оформленням. Його конструкція спирається на масивні опори, а поверхню прикрашають світлі й темні елементи. Поруч стоїть дзвіниця зі смугами білого та чорного мармуру. Цей контраст повторюється в архітектурі фасаду та інтер'єру.
Інтер'єр і мармурова підлога
Усередині вражають високі колони з чорного й білого мармуру, арки та просторий центральний неф. Верхні частини стін прикрашені рядами скульптурних бюстів. Численні мистецькі твори перетворюють інтер'єр на своєрідний музей архітектури, скульптури й живопису.
Одним із головних скарбів є мармурова підлога з 56 фігурних панелей, створених у XIV-XIX століттях із використанням інкрустації та графіто. Вони зображують біблійні сцени, алегорії, історичних персонажів і символічні композиції. Над ними працювали Доменіко Беккафумі, Пінтуріккьо та інші митці. Особливо відома композиція «Гора Мудрості», створена за задумом Пінтуріккьо в 1505 році. Для збереження оздоблення значну частину підлоги зазвичай закривають і відкривають лише в окремі періоди року.
Кафедра Нікколо Пізано
Важливим твором середньовічної скульптури є мармурова кафедра, виконана Нікколо Пізано та його майстернею в XIII столітті. Її рельєфи зображують життя Христа та біблійних персонажів. Виразність постатей і складна пластика демонструють вплив античного мистецтва.
Бібліотека Пікколоміні та інші скарби
Бібліотеку Пікколоміні створили на замовлення кардинала Франческо Тодескіні Пікколоміні, майбутнього папи Пія III. Її стіни прикрашають яскраві фрески Пінтуріккьо та його майстерні, присвячені життю папи Пія II. Насичені кольори й зображення історичних подій роблять приміщення одним із найцікавіших у комплексі.
До соборного комплексу також належать музей Дуомо, баптистерій і крипта з археологічними та художніми знахідками. У музеї представлені картини, скульптури й предмети церковного мистецтва, пов'язані з історією храму.
Незавершений Новий собор
Поруч збереглися залишки грандіозного проєкту XIV століття. Будівничі планували перетворити старий собор на трансепт величезного нового храму. Чума, нестача коштів та інженерні проблеми зупинили роботи в середині XIV століття. Збережену частину називають Фаччатоне. З її верхнього майданчика відкривається панорама дахів Сієни й тосканських пагорбів.
Сієнський собор сьогодні
Собор залишається однією з головних пам'яток Тоскани й частиною історичного центру Сієни, внесеного до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в 1995 році. Відвідувачі приїжджають заради архітектури, скульптур, мармурової підлоги та мистецьких шедеврів. Храм розташований на площі П'яцца-дель-Дуомо. Перед відвідуванням варто перевірити графік, оскільки доступ до окремих приміщень і підлоги залежить від сезону та церковних заходів.
Галерея
