Національний парк Абруццо, Лаціо та Молізе – одна з найвідоміших природоохоронних територій Італії, розташована в центральній частині Апеннінських гір. Тут є гірські хребти, глибокі долини, букові ліси, альпійські луки, річки й озера. Серед головних символів парку – апеннінський бурий ведмідь, апеннінський вовк і абруцька сарна.
Парк цікавий не лише природою. На його території розташовані старовинні гірські села з кам'яними будинками, вузькими вулицями та традиційним укладом життя. Тут можна поєднати піші прогулянки, спостереження за тваринами й знайомство з культурою гірських районів центральної Італії.
Історія парку
Ідея створення охоронюваної території виникла на початку XX століття, коли полювання та вирубування лісів почали загрожувати великим тваринам Апеннін. У 1921 році біля Опі було створено охоронювану ділянку Коста-Камошара площею близько 500 гектарів. Вона стала основою майбутнього парку.
У 1922 році територія отримала статус національного парку, а 11 січня 1923 року його створення офіційно визнали державним декретом. Головною метою було збереження бурого ведмедя, вовка та абруцької сарни. У 2001 році парк отримав сучасну назву, що відображає його розташування в трьох регіонах Італії.
Гори та природні ландшафти
Парк розташований у центральних Апеннінах. Його територія охоплює лісисті схили, скелясті вершини, карстові утворення, річкові долини та високогірні пасовища. Серед помітних вершин – Монте-Петрозо, Монте-Марсикано та Монте-Мета. Різноманітність висот і природних зон створює умови для багатої флори й фауни.
Водні ресурси представлені річками, струмками та озером Барреа, яке має значення для водно-болотних середовищ. Ліси, вода й гірські схили утворюють складну екосистему.
Букові ліси та рослинність
Одне з найбільших багатств парку – букові ліси. Улітку вони створюють прохолодні зелені коридори, а восени забарвлюються в золотисті та мідні відтінки. Деякі старі букові ліси регіону, зокрема в межах парку та поблизу нього, входять до об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО «Давні та первісні букові ліси Карпат та інших регіонів Європи».
Флора парку налічує понад 2000 видів рослин. Тут ростуть буки, клени, сосни, дуби, гірські трави та рідкісні квіти. Зривати рослини й пошкоджувати природні оселища заборонено.
Апеннінський бурий ведмідь
Апеннінський бурий ведмідь – символ парку й одна з найрідкісніших популяцій бурого ведмедя в Європі. Ця форма генетично відрізняється від альпійських популяцій і є ендеміком центральної Італії. Ведмеді потребують великих лісових територій, тихих долин і природних джерел їжі.
Їхній раціон включає плоди, ягоди, горіхи, рослини та комах. Зустріти ведмедя в дикій природі непросто, і спеціально шукати його не слід. Якщо тварина з'явиться на стежці, не наближайтеся до неї, не годуйте її та залишайте їй шлях для відступу.
Вовки, сарни та інші тварини
Апеннінський вовк відіграє важливу роль у гірській екосистемі. Він зазвичай уникає людей, тому побачити його в природі складно. Абруцька сарна пристосована до крутих скелястих схилів. Завдяки охороні території та природоохоронним програмам її чисельність відновилася після періоду загрози зникнення.
У парку також живуть благородні олені, козулі, лисиці, видри та численні дрібні ссавці. Серед птахів трапляються беркут, сапсан та інші хижі види. Різноманіття тварин пов'язане з поєднанням лісів, водойм, чагарників і високогірних луків.
Піші маршрути
У парку є мережа маршрутів різної довжини й складності. Для неспішних прогулянок підходять короткі природні стежки, а досвідчені мандрівники можуть обрати довші гірські походи. Долина Валь-Фондилло відома лісами й струмками, а район Камошара – скельними утвореннями та мальовничими потоками.
Маршрут до Лаго-Віво приваблює любителів гірських краєвидів. На початку осені в долинах можна почути шлюбні крики оленів. Перед походом потрібно перевірити погоду, складність маршруту та можливі обмеження. Варто мати відповідне взуття, воду, запасний одяг і заряджений телефон.
Озеро Барреа та гірські села
Озеро Барреа оточене горами й лісами. Поруч розташовані традиційні поселення Барреа, Віллетта-Барреа та Чивітелла-Альфедена. Тут можна гуляти біля води, оглядати історичні центри й куштувати місцеві страви. Кам'яні будинки та вузькі вулиці зберігають характер гірських поселень Абруццо.
Пескассеролі – один із головних центрів парку, де можна отримати інформацію про маршрути та природоохоронні правила. У селищі є історичні пам'ятки, зокрема абатство святих Петра і Павла. Інформаційні центри парку допомагають краще зрозуміти місцеву природу та життя диких тварин.
Відвідування в різні пори року
Навесні можна спостерігати пробудження природи та цвітіння рослин. Улітку багато маршрутів доступні для піших прогулянок. Восени букові ліси набувають золотистих і мідних відтінків, а взимку снігопади можуть ускладнювати доступ до окремих стежок.
Відвідувачам слід залишатися на дозволених маршрутах, не залишати сміття, не збирати рідкісні рослини й не наближатися до диких тварин заради фотографій.
Як дістатися
Парк не має одного входу: його територія охоплює численні села, долини та маршрути в трьох регіонах Італії. Пескассеролі є зручною відправною точкою. Дістатися сюди можна автомобілем із Рима, Неаполя та інших міст центральної Італії. Громадський транспорт сполучає окремі поселення з більшими містами, але розклад може бути обмеженим.
Для відвідування всієї природної території єдиного квитка зазвичай не потрібно, однак за деякі центри, виставки та спеціальні об'єкти може стягуватися плата. Перед поїздкою перевірте офіційний сайт парку, стан маршрутів і транспортний розклад.
Поради туристам
Для першого знайомства з парком варто виділити два-три дні. Це дозволить прогулятися лісовими долинами, відвідати кілька сіл і познайомитися з природоохоронними центрами. У горах навіть улітку можуть знадобитися теплий одяг і дощовик.
Національний парк Абруццо, Лаціо та Молізе цінний поєднанням дикої природи, давніх лісів, гірських пейзажів і традиційних поселень. Це можливість побачити іншу Італію – спокійну, гірську та тісно пов'язану зі збереженням природної спадщини.
Галерея
