Okudava

Казбегі - один із найвідоміших гірських маршрутів Грузії. Військово-Грузинською дорогою з Тбілісі можна за день дістатися до Степанцмінди, побачити середньовічну фортецю, гірський перевал і церкву на тлі засніженої вершини. Дорога довга, але майже кожна її ділянка вартує зупинки. Дорога з Тбілісі Від Тбілісі до Степанцмінди, головного селища біля підніжжя Казбека, близько 150 км. Шлях іде Військово-Грузинською дорогою й зазвичай займає три-чотири години в один бік, а із зупинками більше. Краще виїжджати рано-вранці, щоб усе встигнути без поспіху. Дістатися можна авто, маршруткою або у складі екскурсії. Ананурі: фортеця біля води Перша яскрава зупинка - комплекс Ананурі на березі водосховища Жинвалі. Це фортеця з церквами та вежами, збудована у XVII столітті. Тут добре видно, як кам'яні стіни й бірюзова вода поєднуються з лісистими схилами. Можна піднятися на вежу й подивитися на водосховище зверху. Перевал Джварі та Гудаурі Далі дорога піднімається до перевалу Джварі заввишки близько 2 380 метрів і проходить через гірськолижний курорт Гудаурі. Тут багато оглядових майданчиків над ущелинами, а погода змінюється швидко: унизу може бути сонячно, а нагорі туман чи сніг. Беріть теплу куртку навіть улітку. Гергетська церква Трійці Головна точка маршруту - церква Святої Трійці в Гергеті , збудована у XIV столітті на висоті близько 2 170 метрів над Степанцміндою. Піднятися можна пішки стежкою, у середньому це близько двох годин, або доїхати на позашляховику. У церкві діє дрес-код: плечі й коліна мають бути закриті, а жінкам зазвичай потрібна хустка. Казбек За церквою відкривається вид на гору Казбек заввишки 5 054 метри. Вершина часто закрита хмарами, тому краще їхати вранці або в ясний день і бути готовим почекати. Якщо хмари розійшлися, знімок церкви на тлі засніженого піка виходить особливо гарним. Практичні поради Заздалегідь перевірте погоду й стан дороги: узимку ділянка через перевал буває закрита через сніг. Візьміть воду, зручне взуття й теплий одяг. Дорогою варто зупинитися й спробувати хінкалі та інші страви грузинської кухні в придорожніх кафе. Якщо не хочеться їхати за один день, переночуйте у Степанцмінді. Чи варто було їхати до Казбегі? Однозначно. За один день можна побачити фортецю, перевал і відому церкву на тлі Кавказу, а ночівля у Степанцмінді дає більше часу на стежки. Поїздка виходить насиченою, але не потребує складної підготовки.

Мачу-Пікчу - місто інків, збудоване у XV столітті на гірському хребті в перуанських Андах. Воно входить до списку ЮНЕСКО й вважається одним із «нових семи чудес світу». Просто приїхати й подивитися тут не вийде: квитки обмежені, діставатися треба в кілька етапів, а погода в горах швидко змінюється. Зате гарна підготовка робить поїздку набагато спокійнішою. Як дістатися Зазвичай шлях починається в Куско. Далі є два варіанти: потяг до містечка Агуас-Кальєнтес біля підніжжя гори або багатоденний похід стежкою інків. Від Агуас-Кальєнтес до входу ходять автобуси, дорога займає близько пів години. Дозволи на класичну стежку інків обмежені й оформлюються заздалегідь, іноді за кілька місяців. Класичний вигляд на місто Найвідоміший кадр робиться з верхнього оглядового майданчика: унизу лежать тераси та кам'яні будівлі, а за ними здіймається гострий пік Уайна-Пікчу. Приходьте сюди одразу, поки хмари не закрили гори, а потім поверніться ще раз після обходу міста. Світло тут помітно змінюється протягом дня. Що подивитися всередині міста Усередині стоять Храм Сонця , Священна площа й камінь Інтіуатана , який пов'язують з астрономічними спостереженнями. Особливо вражає кладка: її вважають одним із найкращих прикладів інкської кам'яної роботи. Маршрути всередині зазвичай односторонні, тому не поспішайте й фотографуйте одразу. Між руїнами вільно ходять лами: не підходьте до них і не годуйте. Уайна-Пікчу: підйом для найвитриваліших Якщо хочеться побачити місто згори, можна піднятися на гору Уайна-Пікчу . Стежка крута й подекуди вузька, а кількість місць обмежена й оформляється окремо, тому плануйте це заздалегідь. Підйом не для тих, хто боїться висоти, але вид на руїни з вершини вартий зусиль. Коли їхати Сухий сезон триває приблизно з квітня по жовтень, і в цей час найчастіше ясна погода. У дощовий сезон, приблизно з листопада по березень, хмар і злив більше, а деякі стежки можуть закривати. Але туман над руїнами робить вигляд по-своєму незвичайним, тож і тоді поїздка може вдатися. Практичні поради Квитки на Мачу-Пікчу краще купувати заздалегідь: кількість відвідувачів на день обмежена, а вхід іде за часом. Правила змінюються, тому перевірте актуальні умови на офіційному сайті. Візьміть паспорт, воду, сонцезахисний крем, дощовик і зручне взуття. Багато мандрівників проводять кілька днів у Куско, щоб звикнути до висоти; якщо самопочуття погіршується, краще звернутися до лікаря. Чи варто було їхати до Мачу-Пікчу? Однозначно. Це одне з тих місць, де історія, гори й хмари складаються в одну картину, яку важко забути. Але поїздку треба планувати заздалегідь: квитки, транспорт і погода вирішують багато.

Петра - стародавнє місто набатеїв, висічене просто в рожево-червоних скелях на півдні Йорданії. Воно входить до списку ЮНЕСКО й вважається одним із «нових семи чудес світу». Сюди їдуть заради знаменитого фасаду Скарбниці, але найцікавіше починається далі: вузький каньйон, царські гробниці та стежка до Монастиря на вершині. З чого почати Головний вхід до Петри розташований поруч із містечком Вааді-Муса. Краще приїхати до відкриття: вранці прохолодніше, менше людей, а світло на скелях м'якше. Увесь основний маршрут проходить пішки, тому заздалегідь залиште на нього більшу частину дня. Сик: каньйон, що веде до міста Від входу до міста веде Сик - вузький каньйон завдовжки близько 1,2 км. Подекуди стіни здіймаються на десятки метрів і майже сходяться над головою. Йти ним неквапливо, розглядаючи шари каменю різних відтінків і залишки каналів, якими колись подавали воду, - уже половина враження. Аль-Хазне: знаменита Скарбниця Наприкінці Сика між скелями раптом відкривається Аль-Хазне , «Скарбниця»: фасад заввишки близько 40 метрів, висічений просто в скелі. Назва пов'язана з легендою про заховані скарби, але вважається, що насправді це була царська гробниця. Всередину заходити не можна, зате фасад найкраще виглядає вранці, поки на нього падає світло. Монастир Ад-Дейр: підйом, який вартий зусиль Якщо лишаються час і сили, підніміться до Ад-Дейр , Монастиря. Дорога - близько 800 сходинок угору скельною стежкою, і в спеку вона нелегка. Зате фасад тут навіть більший, ніж у Скарбниці, а людей помітно менше. Нагорі є оглядові точки з видом на пустельні гори. Царські гробниці та головна вулиця Далі долиною тягнеться вулиця з колонами, римський театр і схили, у яких вирубано сотні гробниць. Царські гробниці добре видно зі стежки, і вони особливо ефектні в післяполуденному світлі. Не поспішайте й заглядайте в бічні відгалуження: часто саме там нікого немає. Практичні поради Беріть із собою багато води, головний убір і закрите взуття з доброю підошвою: стежки піщані та кам'янисті, а вдень буває дуже спекотно. Заздалегідь перевірте актуальні ціни на квиток та умови Jordan Pass, якщо збираєтеся відвідати кілька місць в Йорданії. У деякі вечори в Петрі проходить нічний показ зі свічками, розклад краще уточнити заздалегідь. Чи варто було їхати до Петри? Однозначно. Петра - це не один відомий кадр, а ціле місто, де природа й архітектура злилися в одне. Одного дня вистачає, щоб побачити головне, але якщо хочеться спокійніше пройти дальні стежки, краще заплануйте два.

Золоте кільце - найпопулярніший маршрут поблизу Рейк'явіка. За один день тут можна побачити розлом між континентальними плитами, діючі гейзери та один із наймогутніших водоспадів країни. Дороги добрі, точки розташовані недалеко одна від одної, а головне - маршрут швидко показує, наскільки жива й незвичайна природа в Ісландії. З чого складається маршрут Класичне Золоте кільце включає три зупинки: національний парк Тінгвеллір , геотермальну долину Гейсір і водоспад Гюдльфосс . Їх зручно об'єднати в один день: на орендованому авто або в складі екскурсії. Тінгвеллір: місце, де розходяться континенти Тінгвеллір входить до списку ЮНЕСКО. Він розташований у рифтовій долині, де розходяться Північноамериканська та Євразійська тектонічні плити, і це добре видно по довгих розломах і скельних стінах. Але цінний парк не лише геологією: у 930 році тут зібрався Альтинг , одна з найстаріших парламентських асамблей у світі. Краще пройтися пішки стежкою вздовж розлому й піднятися на оглядовий майданчик, щоб оцінити масштаб долини. Гейсір: гаряча вода кожні кілька хвилин Від ісландського Гейсіра пішло слово «гейзер» у багатьох мовах. Сам він зараз майже не активний, зате поруч є Строккур , який вивергається регулярно, зазвичай раз на кілька хвилин, викидаючи стовп гарячої води високо вгору. Заздалегідь оберіть місце з огляду на вітер, інакше можна потрапити під бризки. Телефон краще тримати напоготові: виверження відбувається швидко. Гюдльфосс: Золотий водоспад Гюдльфосс падає двома ступенями у вузький каньйон річки Хвітау, і через це здається, що вода зникає в тріщині. Назва перекладається як «Золотий водоспад». Поруч є стежки й оглядові майданчики, а з нижнього можна підійти досить близько до води. Бризки швидко мочать одяг, тож куртка з капюшоном знадобиться. Погода та одяг Погода в Ісландії швидко змінюється: за годину можуть змінитися сонце, вітер і дощ. Краще взяти водонепроникну куртку, теплий шар одягу та взуття з неслизькою підошвою. Якщо їдете авто, перед виїздом перевірте прогноз погоди й стан доріг, особливо взимку. Що додати по дорозі Якщо лишається час, дорогою можна заїхати до кратера Керід з озером усередині або до теплиць, де вирощують овочі на геотермальному теплі. Це гарні зупинки, щоб відпочити між основними точками. Чи варто було їхати? Однозначно. За один день Золоте кільце показує три різні сторони Ісландії: історію, геологію та воду. Для першого знайомства з країною це один із найзручніших маршрутів, а якщо лишаться сили, наступного дня можна податися на південне узбережжя.

Каппадокію зазвичай уявляють однією картинкою: світанок і десятки повітряних куль над долиною. Але якщо приїхати лише заради неї, можна пропустити половину регіону. За два дні тут вдається побачити зовсім різне: скельні церкви, підземне місто, долини з кам'яними стовпами та села, де будинки вирізані прямо в туфі. Чому тут усе виглядає так незвично Ландшафт створили вулкани і час. Багато тисяч років тому місцевість вкрив шар вулканічного туфу - м'якої породи, яку потім руйнували вітер і вода. Твердіші ділянки втрималися й перетворилися на відомі «казкові димарі» - загострені кам'яні стовпи. Людям залишалося пристосувати м'який камінь під житло: у ньому вирубували будинки, комори та церкви. Музей просто неба в Гьореме З нього краще почати. Монастирський комплекс у Гьореме входить до списку ЮНЕСКО разом із національним парком навколо. У скельних церквах збереглися фрески, а приміщення невеликі, тому йти варто вранці, поки немає великих груп. У деяких церквах зйомка обмежена або заборонена, тож дивіться на таблички біля входу. Деринкую: місто під землею Найнезвичніший пункт програми. Деринкую йде під землю на кілька десятків метрів, а відвідувачам відкрита лише частина рівнів. Але й її вистачає, щоб зрозуміти масштаб: вузькі проходи, вентиляційні шахти, житлові кімнати, кухні, стайні. Прохід можна було закрити зсередини круглими кам'яними дверима. Подекуди доводиться йти зігнувшись, тож якщо не любите тісні простори, подумайте заздалегідь. Захід сонця в долинах Увечері добре їхати до Рожевої долини та Долини кохання : перша отримала назву за колір породи на заході сонця, друга - за форму кам'яних стовпів. Стежки нескладні, але взуття потрібне нормальне, бо доріжки курні й подекуди слизькі. Повітряна куля: чи варто Польоти проходять на світанку й залежать від вітру: якщо умови погані, рейс скасовують. Тому не ставте кулю на останній ранок, залиште запасний день. Навіть якщо літати не плануєте, дивитися на небо, повне куль, з даху готелю чи оглядового майданчика дуже гарно. Що спробувати Замовте тесті кебаб : м'ясо з овочами запікають у глиняному горщику, а подають, розбиваючи горщик прямо біля столу. Заодно можна заїхати в Аванос, місто гончарів, і подивитися, як роблять посуд із місцевої червоної глини. Чи варто було їхати до Каппадокії? Однозначно. Каппадокія - це не про один гарний кадр, а про різноманітність: камінь, історія та дороги між ними. Двох днів вистачає для знайомства, але подорож легко розтягнути на три, якщо не хочеться бігати за списком місць.

Каппадокію зазвичай представляють однією картинкою: світанок і десятки повітряних куль над долиною. Але якщо приїхати тільки заради неї, можна пропустити половину регіону. За два дні тут виходить побачити зовсім різне: скельні церкви, підземне місто, долини з кам'яними стовпами і села, де будинки вирізані прямо в Туфі. Гереме Чому тут все виглядає так незвично Ландшафт створили вулкани і час. Багато тисяч років тому місцевість покрив шар вулканічного туфу, м'якої породи, яку потім руйнували вітер і вода. Тверді ділянки встояли і перетворилися на знамениті «фейські труби», загострені кам'яні стовпи. Людям залишалося пристосувати м'який камінь під житло: в ньому вирубували будинки, Склади і церкви. Музей під відкритим небом у Геремі З нього краще почати. Монастирський комплекс в Гереме входить в список ЮНЕСКО разом з національним парком навколо. У скельних церквах збереглися фрески, а приміщення маленькі, тому йти варто вранці, поки немає великих груп. У деяких церквах зйомка заборонена зовсім, так що дивись на таблички біля входу. Печерні церкви Гереме Деринкую: місто під землею Самий незвичайний пункт програми. Деринкую йде під землю на кілька десятків метрів, а відвідувачам відкрита тільки частина рівнів. Але і її вистачає, щоб зрозуміти масштаб: вузькі проходи, вентиляційні шахти, житлові кімнати, Кухні, стайні. Прохід можна було закрити зсередини круглими кам'яними дверима. Місцями доводиться йти пригнувшись, так що якщо не любиш тісні простору, подумай заздалегідь. Підземне місто Деринкую Захід сонця в долинах Увечері добре їхати в рожеву долину і Долину любові: перша отримала назву за колір породи на заході, друга за форму кам'яних стовпів. Стежки нескладні, але взуття потрібна нормальна, тому що доріжки пилові і місцями слизькі. Повітряна куля: чи варто Польоти проходять на світанку і залежать від вітру: якщо умови погані, рейс скасовують. Тому не став кулю на останній ранок, залиш запасний день. Навіть якщо літати не плануєш, дивитися на небо, повне куль, з даху готелю або з оглядового майданчика дуже красиво. Що спробувати Обов'язково замов тести кебаб: м'ясо з овочами запікають в глиняному горщику, а подають, розбиваючи горщик прямо біля столу. Заодно можна заїхати в Аванос, місто гончарів, і подивитися, як роблять посуд з місцевої червоної глини. Підсумок Каппадокія виявилася не про один красивий кадр, а про різноманітність: камінь, історія і дороги між ними. Двох днів вистачає для знайомства, але поїздку легко розтягнути на три, якщо не хочеться бігати по списку точок.