День другий. Золоте кільце і перші водоспади

На другий день я нарешті вирушив у дорогу. Першою великою частиною маршруту стало Золоте кільце Ісландії, і вже через деякий час після виїзду з Рейк'явіка я зрозумів, чому сюди варто їхати саме на машині. Місто зникло за спиною, навколо з'явилися гори, поля, вода і нескінченне відчуття простору, коли здається, що попереду взагалі немає нічого, крім дороги.

Національний парк Тінгветлір

Першою серйозною зупинкою став Тінгветлір. Я приїхав туди досить рано, тому людей було не дуже багато і можна було спокійно пройтися по території, подивитися на пейзажі і трохи звикнути до місцевого масштабу. В Ісландії взагалі дуже швидко перестаєш дивуватися тому, що місце, яке на карті здається невеликою точкою, в реальності виявляється величезним простором, по якому можна ходити набагато довше, ніж планував.

Гейсір

Потім я відправився до Гейсіру і водоспаду Гюдльфосс. Особливо запам'ятався саме Гюдльфосс, тому що на фотографіях він красивий, але Наживо з'являється ще й звук води, вітер і дрібні бризки, які моментально пояснюють, чому тут не варто занадто довго вдавати з себе людину, яка приїхала в Ісландію виключно заради ідеального кадру.

Водоспад Гюдльфосс

До вечора я вже трохи втомився і зрозумів одну важливу річ: відстані в Ісландії краще сприймати не як звичайну поїздку між двома точками, а як окрему частину подорожі. 

Тут ти можеш проїхати зовсім небагато по карті, але зупинитися п'ять разів, тому що за вікном кожен раз з'являється новий пейзаж, і сказати собі «гаразд, ще одна зупинка» стає практично неможливо.