День 5. Флоренція-місто, де хочеться постійно зупинятися

Вранці я вирушила знайомитися з історичним центром Флоренції і досить швидко зрозуміла, що тут практично неможливо просто йти по вулиці. 

Собор Санта-Марія-дель-Фіоре

Навколо постійно щось привертає увагу: фасад, площа, вітрина, скульптура, старовинні двері або чергова вулиця, яка виглядає так, ніби її спеціально побудували для фотографій. Я дійшла до собору Санта-Марія-дель-Фіоре, погуляла по центру, подивилася Палаццо Веккьо і знову вирушила до мосту Понте Веккьо.

Палаццо Веккіо

У якийсь момент я зрозуміла, що мій план на день остаточно перестав існувати. І знаєте, я вирішила не чинити опір, тому що Флоренція якраз те місто, де приємніше не бігти по пунктах, а дозволити собі трохи відхилитися від маршруту. Я заходила в невеликі магазини, розглядала вітрини, фотографувала вулиці і періодично сідала випити кави, хоча до цього впевнено обіцяла собі, що «сьогодні буду економити час».

Музей антропології та етнології Флоренції

Після декількох годин прогулянки я вирішила зайти в Музей антропології та етнології Флоренції і провести там частину дня. Я не очікувала, що тут буде так багато експонатів. Мистецтвознавець мені розповів, що тут зібрано приблизно 25 000 артефактів. Через деякий час мій мозок почав досить делікатно натякати, що ще один витвір мистецтва зараз може виявитися для нього занадто серйозним випробуванням, тому я вирушила шукати їжу. 

"Маргарита" з томатним соусом, моцарелою і зеленню

Увечері я довго сиділа в невеликому кафе, дивилася на людей навколо і думала про те, що в Італії їжа чомусь дуже легко стає частиною маршруту, а не просто необхідною перервою між пам'ятками. Мені захотілося спробувати справжню італійську піцу. Замовила традиційну "Маргариту" з томатним соусом, моцарелою і зеленню. І це була найсмачніша піца, яку я з'їла повністю сама, хоча спочатку планувала взяти пару шматочків з собою.