День 5. Спіналонга і фінальний день біля моря

Останній день я вирішив провести без спроби встановити світовий рекорд за кількістю побачених пам'яток. Вранці вирушив у бік Елунди, звідки можна дістатися до острова Спіналонга.

Елунда

Спіналонга

Спіналонга-одне з тих місць, де історія відчувається особливо сильно. На невеликому острові збереглася фортеця, венеціанські укріплення і поселення, пов'язане з історією колишньої колонії для людей, хворих на лепру. Коли гуляєш по кам'яних вулицях і дивишся на море навколо, досить складно сприймати це місце просто як красиву туристичну точку.

Після Спіналонги я повернувся на материкову частину і вирішив більше нікуди не поспішати. Пообідав в Елунді, потім знайшов місце біля моря і кілька годин просто відпочивав. Звичайно, мій внутрішній турист намагався переконати мене, що останній день не можна витрачати без нових визначних пам'яток. Але я його переміг. Іноді після чотирьох днів поїздок, підйомів, пляжів і серпантинів найкращий план – це взагалі відсутність плану.

Що я встиг побачити за п'ять днів

Якщо зібрати весь маршрут в одну схему, вийшло досить насичено: Іракліон-Кносський палац-Ретімно-Ханья-Елафонісі-плато Лассіті-Агіос-Ніколаос-Елунда-Спіналонга. При цьому я спеціально не намагався об'їхати абсолютно весь острів, тому що за п'ять днів це перетворилося б скоріше в змагання з навігатором, ніж у Відпочинок.

Фортеця Кулес

Найбільше мені сподобалося, що Крит постійно змінюється. Вранці ти можеш гуляти серед стародавніх руїн, через пару годин їхати по гірській дорозі, а ввечері сидіти біля моря з тарілкою місцевої їжі і дивитися на захід.

Елафонісі на заході сонця

Якби я зараз складав цей маршрут заново, то, швидше за все, залишив би ті ж місця, але зробив би його трохи спокійніше. На деякі моменти я б виділив більше часу, особливо на Ханью та узбережжі, тому що там дуже легко сказати собі «швидко подивись» і раптом виявити, що минуло три години.

А ще я точно знову взяв би машину. Тому що головний плюс Криту для мене виявився не тільки в знаменитих пам'ятках, а в самій дорозі між ними. Ти їдеш по острову, за вікном змінюються гори, оливкові гаї і море, попереду черговий поворот, а ти вже не знаєш, що там буде – і саме заради цього я і люблю такі подорожі.

Загалом, п'ять днів на Криті пройшли приблизно так, як і повинні проходити хороші поїздки: я подивився набагато більше, ніж планував, витратив на дорогу трохи більше часу, ніж обіцяв собі, кілька разів заблукав, пару раз поміняв маршрут і в останній вечір вже думав тільки про одне – чому я не взяв відпустку хоча б на десять днів.