День 8. Алентежу-Португалія без поспіху

Корковий дуб

Після Лісабона я вирішила їхати на південь через Алентежу. Тут Португалія здалася мені зовсім іншою: просторою, спокійною, трохи сонною і дуже красивою. Дороги ставали вільніше, навколо з'являлися поля, невеликі поселення і нескінченні пейзажі, на які хотілося дивитися не через скло, а де-небудь з тераси з чашкою кави. Вперше побачила корковий дуб, і в цей момент пошкодувала, що не вмію писати картини. З'явилося бажання намалювати вічнозелене дерево. Пізніше прочитала, що воно росте в Європі та Африці, може вирости без поливу.

Цей день подорожі спеціально не перевантажувала пам'ятками, хотілося милуватися природою. Іноді під час подорожі настає момент, коли ти розумієш, що найбільше хочеш не «подивитися ще одне місце», а просто їхати і нікуди не поспішати.

Самотнє дерево на Рібейра-де-Одівелаш

Я зупинилася в невеликому місті по дорозі, погуляла, пообідала і знову сіла в машину. І ось тоді у мене з'явилося відчуття справжньої подорожі: коли ти вже не рахуєш кілометри і не думаєш, скільки пунктів залишилося до кінця дня.