День 3. Трогір і Шибеник: маленькі міста, які несподівано сподобалися більше

На третій день я вирішив не влаштовувати черговий забіг по великих містах і відправився в Трогір. І ось тут мене чекало одне з найприємніших відкриттів поїздки. Трогір набагато компактніше Спліта і абсолютно по-іншому відчувається. Вузькі кам'яні вулиці, невеликі площі, старі будинки і море практично з усіх боків створюють враження, ніби ти гуляєш по декораціях історичного фільму.

Трогір

Я спеціально залишив кілька годин просто на прогулянку без конкретного маршруту. Іноді заходив в маленькі дворики, іноді зупинявся біля набережної, іноді просто сидів в кафе і спостерігав за людьми. Мені здається, саме в таких містах найкраще виходить відчути Хорватію, тому що ти не намагаєшся кожну хвилину отримати нову пам'ятку.

Шибеник

Після Трогіра я поїхав до шибеника. Дорога зайняла не так багато часу, тому я вирішив, що встигну спокійно погуляти по місту до вечора. Шибеник мені сподобався своєю трохи більш спокійною атмосферою. Як же тут красиво на світанку! Сподіваюся, отримані враження від поїздки зі мною залишаться надовго. Тут я знову багато ходив пішки, піднявся до фортеці Святого Михайла і довго дивився на місто і море зверху. У якийсь момент я зловив себе на думці, що за ці три дні вже перестав намагатися фотографувати абсолютно все.

Раніше я міг зупинитися біля кожного красивого будинку, зробити кілька фотографій, вибрати ракурс, подивитися результат і повторити процедуру. А тут просто стояв і дивився. Напевно, це і є ознака хорошого подорожі, коли телефон поступово перестає бути головним способом запам'ятовувати те, що відбувається.

До речі, в Шибенику мені пощастило побачити захід сонця. Неймовірно красиво, як бдуто картинка на телефоні. Увечері я зрозуміла, що сильно втомився і знайшов невелике місце для вечері і знову вирішив ризикнути з місцевою кухнею. На цей раз все пройшло набагато краще, хоча після щільної вечері я зрозумів, що далі мені потрібен не новий маршрут, а ліжко.