Флом і дорога серед гір

Наступною зупинкою став Флом, і я особливо запам'ятав не стільки саме містечко, скільки дорогу до нього. Тут я остаточно зрозумів, що в Норвегії маршрут – це не просто спосіб дістатися з одного місця в інше, а окрема частина подорожі, яка постійно намагається перетягнути увагу на себе. Тунелі змінюються серпантинами, за поворотом з'являється вода, потім гори, потім невеликий дерев'яний будинок, який виглядає так, ніби його спеціально поставили в найкрасивішому місці країни.

Фломська гавань

У якийсь момент я перестав поспішати і просто почав зупинятися там, де мені дуже хотілося. Можна було вийти з машини, зробити каву, трохи постояти біля води і знову їхати далі, абсолютно не переживаючи, що я вибився з графіка. Більше того, чим менше я намагався контролювати все, тим приємнішою була поїздка, тому що іноді найкращий момент подорожі – це не запланована пам'ятка, а випадкова зупинка, яку ти взагалі не збирався робити.

У Фломі я дозволив собі трохи сповільнитися. Після декількох годин дороги особливо приємно було просто прогулятися, подивитися на воду, посидіти де-небудь з кавою і відчути, що ти не біжиш за списком пам'яток. 

Правда, через якийсь час я знову подивився на годинник і згадав, що у мене є ще наступний пункт маршруту, а значить, розслаблятися остаточно поки рано.