День 1. Рим-знайомство з містом

Коли я вперше почала планувати поїздку до Італії на десять днів, у мене був дуже простий план: побачити якомога більше, смачно їсти, багато гуляти і бажано нікуди не спізнюватися. Вже на етапі складання маршруту стало зрозуміло, що остання умова виконати буде найскладніше, тому що Італія взагалі не розташовує до життя за секундоміром. Тут можна вийти з готелю «буквально на півгодинки», а через три години виявити себе за столиком маленького кафе з пастою перед носом і думкою, що ну якщо вже прийшла, треба ж спробувати тірамісу.

Римський аеропорт імені Леонардо да Вінчі

У підсумку я вирішила не намагатися осягнути всю країну за десять днів і склала маршрут так, щоб кожен переїзд мав сенс. Мені хотілося побачити Рим, Флоренцію і Венецію, а між ними залишити достатньо часу на звичайні прогулянки, випадкові відкриття і ті самі моменти, які неможливо вписати в туристичний план. Вийшов маршрут, яким я залишилася цілком задоволена, хоча пару раз сама собі говорила « " Гіляна, ну навіщо ти знову пішла туди пішки, якщо можна було доїхати?»

У Рим я приїхала з відчуттям, що зараз швидко заселюся, кину речі і відправлюся гуляти, як справжній організований турист. На практиці все виглядало трохи інакше: спочатку я шукала потрібний вихід з метро, потім намагалася зрозуміти, в який бік йти, а потім побачила першу красиву вулицю і, звичайно ж, пішла зовсім не туди, тому що як можна було пройти повз такого будинку і не сфотографувати його.

Фонтан Треві

У перший день спеціально не стала влаштовувати собі забіг по визначних пам'ятках. Погуляла по центру, дійшла до фонтану Треві, подивилася на Пантеон і просто звикала до Риму. Мені хотілося відчути місто, а не поставити галочки навпроти десяти відомих місць, тому я багато ходила пішки, заглядала в провулки і періодично сідала десь випити кави.

Пантеон

До вечора я вже зрозуміла одну важливу річ: Рим неможливо подивитися «між ділом». Навіть звичайна дорога за вечерею тут перетворюється в екскурсію, тому що навколо стільки історії, красивих фасадів і маленьких площ, що телефон практично сам проситься в руки.