День 4. Назаре-океан, вітер і відчуття свободи

Далі я попрямувала до Атлантичного океану, в Назаре. Після доріг через пагорби та виноградники побачити нескінченну воду було особливо приємно. Я приїхала ближче до вечора, залишила машину і пішла гуляти вздовж океану, причому вітер досить швидко пояснив мені, що зачіска в цей день більше не має ніякого значення.

Назаре мені сподобався саме своєю атмосферою. Тут можна просто сидіти і дивитися на океан, не намагаючись кожну хвилину щось побачити або сфотографувати. Правда, я все одно фотографувала, тому що людина я слабкий і перед красивим океаном у мене відсутня сила волі.

Я довго гуляла по набережній, а потім піднялася вище, звідки відкривався зовсім інший вид на місто і берег. У цей момент я остаточно зрозуміла, навіщо взагалі влаштувала собі цю автомобільну подорож: заради таких зупинок, які неможливо нормально запланувати в таблиці з маршрутами.