Ківач

Державний заповідник Ківач - один із найстаріших заповідників Росії, створений у 1931 році на території 109 км². Основою для заповідника став відомий однойменний водоспад Ківач.

Є кілька версій виникнення назви водоспаду. За однією з них назва виникла від фінського слова "kiivas", що означає потужний, за іншою "kiwas" з карельської перекладається як снігова гора. Протягом століть місцевість приваблювала відпочиваючих і не лише їх. Під час війни зі Швецією потрібні були кораблі, і на їхнє будівництво якраз йшли вікові сосни, так само дерево потрібно було на переплавлення металу. З того часу в лісах досі збереглися численні ями для випалювання вугілля.

Більше 85% території заповідника вкрито лісом, вік багатьох дерев понад сто років, у деяких ділянках майже 500 років. У заповіднику Ківач 13 озер, понад 50 невеликих боліт. Тут заборонено будь-яку діяльність без дозволу адміністрації заповідника, а за будь-яку шкоду природі доведеться заплатити штраф. Збір ягід та грибів дозволено лише в буферній зоні, полювання заборонене. Із заповідника розселяють тварин та рослини з метою відновлення їхньої популяції в сусідніх районах.

Водоспад Ківач

Водоспад знаходиться на річці Суна і є головною і найвідомішою пам'яткою заповідника та всієї Карелії. Поруч водоспадом збудували музей природи, а також є дендрарій. Водоспад Ківач падає каскадом на ділянці 170 метрів. Сукупна висота падіння 10,7 метра, а основного виступу 8 метрів. За своєю висотою він є четвертим серед рівнинних водоспадів Європи. Згідно з однією з легенд сестри річки Шуя і Суна тихо протікали поряд, але втомилася і прилягла перепочити, прокинувшись, вона не побачила Шую і стрімко помчала в пошуках її, проламуючи гори і утворюючи водоспад Ківач.

У наші дні сила водоспаду значно послабшала. У 1837 році прорили відвід для сплаву колод, оскільки водоспад їх значно ушкоджував при сплаві. Також на міць водоспаду значно вплинула Гірваська гребля. Хоч води протікає набагато менше, але він все одно не втратив своєї пишності.