Національний Парк Долина Смерті
Долина Смерті - національний парк США, що займає територію в 13 518 км2. Національний парк містить в собі 3 величезних долини: Саліна, Панамінт і долину Смерті. Тут найбільш сухий клімат з усіх національних парків США.
До освіти національного парку тут промишляли в основному видобутком золота. Перші європейці побували тут в 1849 році, коли шукали коротку дорогу до золотих шахт в Каліфорнії. Вони бродили тут майже місяць і втратили попутника, в результаті вони прийняли рішення наректи це містечко Долина Смерті. В кінці 19 століття тут виникли селища, населення яких промишляло видобутком золота. Але запаси золота вичерпалися і поселенці розбіглися, тільки одне приносило тут дохід - видобуток мінера бура, який застосовували для приготування мила і не тільки. Візок з рудою транспортувало 18 мулів і 2 коні. У 1993 році було прийнято рішення за освітою тут національної пам'ятки Долина Смерті, в через рік його перетворили в національний парк.
Ландшафти парку Долина Смерті дуже древні і почали утворюватися майже 2 мільярди років тому. Коли то тут плескалося тепле мілководне море, про що говорять морські відкладення. Але через рухів земної кори з'явилася ущелина і майже вся вода пішла в Тихий океан. Пізніше все через тих же рухів кори тут почали рости гори, що загородили русло до океану.
Приблизно 9000 років тому тут жило індіанське плем'я Неварес-Спрінг, яке займалося полюванням і збиранням. Тоді в Долині Смерті можна було спостерігати ще озера Панамінт і Менлі, та й клімат був краще і спостерігалося велика кількість пернатих. Де то п'ять тисяч років тому ці місця заселила культура Мескуайт-Флат. 2000 років тому в ці місця прийшли індіанці Саратога-Спрінг, клімат тоді був приблизно як сьогодні - суха і безводна пустеля.
Пік Телескоп - найбільш висока точка парку, висота якого 3368 метрів. В цілому в Долині Смерті зустрічається 5 гірських хребтів, які перегороджують шлях вологому повітрю. Повітряні маси опускаючись з гір сильно розігріваються і волога в них випаровується, через до землі доходить тільки сухі повітряні маси, подібне явище кліматологи назвали "дощова тінь". Тому ця територія є самою сухою в Північній Америці, за рік тут випадає не більше 50 мм опадів, в горах кількість опадів доходить до 400 мм. Коли ж дощові маси проходять все таки гори, то зазвичай викликають сильні зливи, що утворюють сезонні озерця.
У Долина Смерті звірі пристосувалися до сухого клімату. З корінних мешканців можна зустріти снігових баранів, койотів, Ларрі тризубчастих. Більше 90% парку вважається здичавілої і зовсім необжитої.
Парк відомий своїм незрозумілим феноменом - рухомим камінню в засохлому озері Рейстрек-Плайя в долині Смерті. Про рух каменів говорять сліди, що йдуть за ними. Валуни рухаються самі без сторонньої допомоги людей, але тривало на камеру за ними жодна людина не стежив. Валуни потрапили на дно озера з горбка, висота якого 260 метрів, а вага окремих каменів досягає сотню кілограмів. Слід йде за ними має протяжність пару десятків метрів. Найзагадковіше то що камені переміщаються раз в кілька років, і іноді перевертаються. Вчені вважають що для їх переміщення каменів потрібно виконання декількох умов: невеликий шар глини з прошарком льоду і сильні вітри, щоб змогли перевернути камінь. Але явною теорії роз'яснює таке спонтанна поведінка каменів немає. Адже камені рухаються в різні сторони, а деякі камені знаходять неподалік стоять на місці. До того ж сильні вітри перекочували камені від одного берега висохлого озера до іншого, але камені розкидані хаотично.
